1. Орфографічний словник української мови

стерня

стерня́ 1

іменник жіночого роду

поле, на якому зрізано злакові рослини

стерня́ 2

іменник жіночого роду

зрізані біля кореня стебла злакових рослин, що стоять на пні

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стерня — див. стебло Словник синонімів Вусика
  2. стерня — [стеирн’а] -н'і, ор. -нейу, мн. стерн'і, стереин' дв'і стеирн'і Орфоепічний словник української мови
  3. стерня — СТЕРНЯ́, і́, ж. 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (І. Франко); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (С. Словник української мови у 20 томах
  4. стерня — -і, ж. 1》 Поле, на якому зібрано хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їхні стебла. 2》 Зрізані біля кореня стебла хлібних рослин, що стоять на пні. 3》 перен., розм. Коротке й жорстке волосся на шкірі обличчя у чоловіків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стерня — Стерня́, -ні́, -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стерня — СТЕРНЯ́, і́, ж. 1. Поле, на якому зібрані хлібні рослини й залишилися лише зрізані біля кореня їх стебла. Корови ситі на стерні лежать і ремигають (Фр., XI, 1952, 179); Весело розмовляючи, розмахуючи руками, хлопці йдуть стернею (Вас. Словник української мови в 11 томах