1. Орфоепічний словник української мови

танцюристий

танцюри́стий

[тан'ц'уристией]

м. (на) -стому/ -с'т'ім, мн. -с'т'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. танцюристий — танцюри́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. танцюристий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  3. танцюристий — ТАНЦЮРИ́СТИЙ, а, е. 1. Прикм. до танцюри́ст. Танцюристий хист підняв я Сам висо́ко (Леся Українка); Шлях слова танцюристий і його зміни пов'язані з іменниками на -ист (-іст), які називали осіб за музичним інструментом (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. танцюристий — -а, -е. 1》 Прикм. до танцюрист. || Який складається з танцюристів. 2》 Який любить, уміє танцювати, охочий до танців. || Який бере участь у танці. 3》 Який виконується в ритмі танцю, призначений для танцю. || у знач. ім. танцюриста, -тої, ж. Пісня, мелодія до танців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. танцюристий — Танцюри́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. танцюристий — ТАНЦЮРИ́СТИЙ, а, е. 1. Прикм. до танцюри́ст. Танцюристий хист підняв я Сам висо́ко (Л. Укр., IV, 1954, 144); // Який складається з танцюристів. Ударять бубни кличем до весіль, І заклекоче коло танцюристе (Мал., Звенигора, 1959, 136). Словник української мови в 11 томах
  7. танцюристий — Танцюри́стий, -а, -е Любящій танцовать. Словник української мови Грінченка