танцюристий
танцюри́стий
-а, -е.
1》 Прикм. до танцюрист.
|| Який складається з танцюристів.
2》 Який любить, уміє танцювати, охочий до танців.
|| Який бере участь у танці.
3》 Який виконується в ритмі танцю, призначений для танцю.
|| у знач. ім. танцюриста, -тої, ж. Пісня, мелодія до танців.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- танцюристий — танцюри́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- танцюристий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
- танцюристий — [тан'ц'уристией] м. (на) -стому/ -с'т'ім, мн. -с'т'і Орфоепічний словник української мови
- танцюристий — ТАНЦЮРИ́СТИЙ, а, е. 1. Прикм. до танцюри́ст. Танцюристий хист підняв я Сам висо́ко (Леся Українка); Шлях слова танцюристий і його зміни пов'язані з іменниками на -ист (-іст), які називали осіб за музичним інструментом (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- танцюристий — Танцюри́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- танцюристий — ТАНЦЮРИ́СТИЙ, а, е. 1. Прикм. до танцюри́ст. Танцюристий хист підняв я Сам висо́ко (Л. Укр., IV, 1954, 144); // Який складається з танцюристів. Ударять бубни кличем до весіль, І заклекоче коло танцюристе (Мал., Звенигора, 1959, 136). Словник української мови в 11 томах
- танцюристий — Танцюри́стий, -а, -е Любящій танцовать. Словник української мови Грінченка