танцюристий

ТАНЦЮРИ́СТИЙ, а, е.

1. Прикм. до танцюри́ст.

Танцюристий хист підняв я Сам висо́ко (Л. Укр., IV, 1954, 144);

// Який складається з танцюристів.

Ударять бубни кличем до весіль, І заклекоче коло танцюристе (Мал., Звенигора, 1959, 136).

2. Який любить, уміє танцювати, охочий до танців.

[Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:] Колись не таких танцюристих перегравав (Кроп., V, 1959, 170);

Зібралися.. ковалі й теслі, шофери й доярки, та все танцюристі, та все співучі та балакучі (Рад. Укр., 9.III 1964, 2);

// Який бере участь у танці.

Розіпхнув танцюристу молодіж, крикнув: «Грай, музико!» (Мирний, 1,1949, 358).

3. Який виконується в ритмі танцю, призначений для танцю.

Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Л. Укр., III, 1952, 224);

// у знач. ім. танцюри́ста, тої, ж. Пісня, мелодія до танців.

[Кобзар:] Ну, якої ж вам, діточки мої, заспівати? [Ївга і дехто з дівчат:] Танцюристої! Веселої, дідусю, заспівайте! (Гр., II, 1963, 551).