1. Орфоепічний словник української мови

тендітний

тенді́тний

[теин'д’ітнией]

м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тендітний — тенді́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тендітний — Делікатний, витончений, ніжний; (- будову) тонкий, не масивний; (хто) крихкотілий, неміцний, слабкий; (- душу) діткливий, вразливий; (- міру вияву) ледь помітний <�відчутний>. Словник синонімів Караванського
  3. тендітний — див. слабий; худий Словник синонімів Вусика
  4. тендітний — ТЕНДІ́ТНИЙ, а, е. 1. Тонкий, ніжний своєю будовою (про людину і тварину, їхнє тіло або частини тіла; про рослини та їх частини). При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (М. Словник української мови у 20 томах
  5. тендітний — -а, -е. 1》 Тонкий, ніжний своєю будовою (про людину і тварину, їхнє тіло або частини тіла; про рослини та їх частини). || Приємний на вигляд завдяки тонким рисам, досконалій формі; витончений. 2》 Фізично нерозвинутий. || Слабкий, неміцний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тендітний — ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини — приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами). Словник синонімів української мови
  7. тендітний — Тенді́тний, -на, -не (делікатний) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тендітний — ТЕНДІ́ТНИЙ, а, е. 1. Тонкий, ніжний своєю будовою (про людину і тварину, їхнє тіло або частини тіла; про рослини та їх частини). При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. тендітний — Тендітний, -а, -е Нѣжный. Були тендітні при людях. Котл. Ен. III. 49. Словник української мови Грінченка