узбіччя

Значення в інших словниках

1. узбіччя — узбі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. узбіччя — р. мн. -іч. 1. Бічна частина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з’їхав на узбіччя дороги, заглушив мотор... (Є. Літературне слововживання
3. узбіччя — (дороги) край; (гори) СХИЛ, узгір'я; р. узбочина. Словник синонімів Караванського
4. узбіччя — УЗБІ́ЧЧЯ, я, с. 1. Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. Брук був такий розбитий, що шофер об'їжджав його узбіччям (О. Копиленко); Хоча була й північ, спати не хотілось. Словник української мови у 20 томах
5. узбіччя — -я, с. 1》 Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. || Край лісу, поля і т. ін. 2》 Схил гори, височини, насипу тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. узбіччя — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови
7. узбіччя — Узбіччя, -ччя, -ччю; -біччя, -біч, -біччям, по-біччях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. узбіччя — УЗБІ́ЧЧЯ, я, с. 1. Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. Брук був такий розбитий, що шофер об’їжджав його узбіччям (Коп., Земля.. Словник української мови в 11 томах
9. узбіччя — Узбіччя, -чя с. на узбіччі. Въ сторонѣ. Конст. у. Словник української мови Грінченка