1. Словник синонімів української мови

узбіччя

СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. (схил гори, височина); ПІДГІ́Р'Я, ПІДГІ́РОК (нижній схил гори). Праворуч на схилі гори стояв віковий ліс (І. Муратов); Це вже не було міжгір'я, а неглибока долина з положистими схилами (З. Тулуб); Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами і картечами укосах легко здирались нагору (М. Старицький); Дах робиться з двох ухилів (з підручника); Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи (І. Нечуй-Левицький); На горі стоять будівлі, ..А до них поміж дубами В'ються збочами стежки (І. Вирган); Він пильнував Ділу, .. того великого лісу, що криє північні спохови Карпат (І. Франко); До Дніпра узгір'ями крутими йде три дівчини (Л. Дмитерко).

УЗБІ́ЧЧЯ (бокова частина дороги; місце вздовж дороги), УЗБО́ЧИНА, КРАЙ із сл. дорога, шлях, ОБО́ЧИНА розм. Транспорти з'їжджали з шосе на узбіччя і маскувалися в соснах (О. Гончар); Пролунали перші постріли, коні шарахнулись на узбочину (П. Кочура); Сани йшли у затоки,.. а він одставляв ногу і упирався в тверді краї дороги (М. Коцюбинський); Скрізь в кюветах і на обочинах дороги валялися перекинуті й попалені машини (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. узбіччя — узбі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. узбіччя — р. мн. -іч. 1. Бічна частина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з’їхав на узбіччя дороги, заглушив мотор... (Є. Літературне слововживання
  3. узбіччя — (дороги) край; (гори) СХИЛ, узгір'я; р. узбочина. Словник синонімів Караванського
  4. узбіччя — [узб’іч':а] -ч':а, р. мн. -б'іч Орфоепічний словник української мови
  5. узбіччя — УЗБІ́ЧЧЯ, я, с. 1. Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. Брук був такий розбитий, що шофер об'їжджав його узбіччям (О. Копиленко); Хоча була й північ, спати не хотілось. Словник української мови у 20 томах
  6. узбіччя — -я, с. 1》 Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. || Край лісу, поля і т. ін. 2》 Схил гори, височини, насипу тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. узбіччя — Узбіччя, -ччя, -ччю; -біччя, -біч, -біччям, по-біччях Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. узбіччя — УЗБІ́ЧЧЯ, я, с. 1. Бокова частина дороги, шосе і т. ін.; місце, простір вздовж дороги, шосе і т. ін. Брук був такий розбитий, що шофер об’їжджав його узбіччям (Коп., Земля.. Словник української мови в 11 томах
  9. узбіччя — Узбіччя, -чя с. на узбіччі. Въ сторонѣ. Конст. у. Словник української мови Грінченка