утіха

Значення в інших словниках

1. утіха — уті́ха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. утіха — Радість, приємність, обр. радість для серця <�душі>; (дітям) забава, розвага; (любовна) радощі, насолода, блаженство, раювання, сердечний рай; (у горі) розрада. Словник синонімів Караванського
3. утіха — див. веселощі; радість Словник синонімів Вусика
4. утіха — Розрада, радість, приємність Словник чужослів Павло Штепа
5. утіха — УТІ́ХА (ВТІ́ХА), и́, ж. 1. Почуття радості, задоволення, викликане ким-, чим-небудь. У очах втіха заясніла; Усмішка грає гордовита (Леся Українка); Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність... (М. Словник української мови у 20 томах
6. утіха — (втіха), -и, ж. 1》 Почуття радості, задоволення, викликане ким-, чим-небудь. 2》 Той (те), хто (що) викликає в комусь таке почуття. 3》 Забава, розвага. || Радість, насолода. 4》 Те, що заспокоює кого-небудь, полегшує горе, сум, неспокій, хвилювання і т. ін. 5》 рідко. Те саме, що утішання. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. утіха — ЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття, стан вдоволення чим-небудь), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), КАЙФ розм. жарт., КЕЙФ заст. жарт. (від приємного байдикування); НАСОЛО́ДА, УСОЛО́ДА заст., РОЗКОШУВА́ННЯ, РАЮВА́ННЯ розм., ЗАЛА́ССЯ розм. рідко (високий ступінь задоволення). Словник синонімів української мови
8. утіха — Уті́ха, -хи, -сі; уті́хи, уті́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. утіха — УТІ́ХА (ВТІ́ХА), и́, ж. 1. Почуття радості, задоволення, викликане ким-, чим-небудь. У очах втіха заясніла; Усмішка грає гордовита (Л. Укр., І, 1951, 338); Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах