флексія
фле́ксія
[флекс'ійа]
-йі, ор. -йеійу
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- флексія — фле́ксія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- флексія — (грам.) кінцівка Словник чужослів Павло Штепа
- флексія — ФЛЕ́КСІЯ, ї, ж., лінгв. Змінне при відмінюванні закінчення слова або змінний звук, в основі слова, за допомогою якого утворюється нова форма слова. Двоскладові прикметники на -кий, -ка, -ке мають звичайно наголос на флексії (з наук. літ.); З XIV ст. Словник української мови у 20 томах
- флексія — -ї, ж. 1》 лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- флексія — фле́ксія (лат. flexio – згинання, відхилення) 1. Спосіб утворення форм слів зміною їхніх закінчень або звуків в основі слова. 2. Самі звуки основи слова, що змінюються. Словник іншомовних слів Мельничука
- флексія — Фле́ксія, -ксії, -ксією; фле́ксії, -ксій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- флексія — ФЛЕ́КСІЯ, ї, ж., лінгв. Спосіб утворення граматичних форм слів шляхом зміни їхніх закінчень або звуків основи; змінне при відмінюванні або дієвідмінюванні закінчення слова. Словник української мови в 11 томах