1. Орфоепічний словник української мови

християнин

христия́нин

[хриестиейаниен і хриестиейанин]

-на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -йание, -йан

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. християнин — христия́ни́н іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири христия́ни́на Орфографічний словник української мови
  2. християнин — Послідовник учення Христа, поб. хрещений <�чоловік>; п! ВІРЯНИН. Словник синонімів Караванського
  3. християнин — I хрестоносець, хрещений, христовий, христолюбець, христолюбивий, христролюбний Фразеологічні синоніми: Християнська душа; Христова віра; Христолюбиве воїнство II див. чесний Словник синонімів Вусика
  4. християнин — ХРИСТИЯ́НИ́Н, а, ч. Той, хто визнає християнство. Перед кумира Везуть возами ладан, мірро, Женуть гуртами християн У Колізей (Т. Шевченко); Громада розступається, старий християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. християнин — -а, ч. Той, хто визнає християнство. || заст. Православний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. християнин — Християни́н, -на; -я́ни, -я́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. християнин — ХРИСТИЯ́НИ́Н, а, ч. Той, хто визнає християнство. Перед кумира Везуть возами ладан, мірро, Женуть гуртами християн У Колізей (Шевч., II, 1963, 291); Громада розступається, старий християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах