ціп
[ц'іп]
-па, м. (на) -п'і, мн. ц'іпи, ц'іп'іў
два ц'іпие
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціп — ЦІП¹, а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Словник української мови у 20 томах
- ціп — ціп 1 вигук незмінювана словникова одиниця ціп 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ціп — ціп: ◊ дурни́й як ціп → дурний ◊ фрає́рський ціп → фраєрський Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ціп — Від ціпа в спині сіпа. Від тяжкої праці болить спина. Приповідки або українсько-народня філософія
- ціп — I -а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. II ціп-ціп, ціп-ціп-ціп, виг. Уживається для кликання курчат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціп — Примітивне сільськогосподарське знаряддя для обмолочування зернових; складається з 2-х дерев'яних палиць, що сполучаються ременем. Універсальний словник-енциклопедія
- ціп — (і) ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник). молоти́ти зуба́ми (язико́м), зневажл. Фразеологічний словник української мови
- ціп — Ціп, ці́па, на -пові; ціпи́, -пі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ціп — ЦІП¹, а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев’яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Словник української мови в 11 томах