1. Фразеологічний словник української мови

ціп

(і) ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник).

молоти́ти зуба́ми (язико́м), зневажл. Говорити непотрібне. — Її за тоту (ту) політику вигнали з гімназії, а вона .. молотить і далі язиком (Д. Бедзик). зу́бом молоти́ти. — Раз робити, так робити, а не зубом молотити… Кидай свою сигару та берімося за пилку… (В. КуІчер). молоти́ти язико́м, як ці́пом. Вона, як ціпом, молотить і далі язиком (Д. Бедзик).

не ці́пом маха́ти. Треба вміти, непросто (робити, виконувати щось). — Ото, яка наука страшна, то не ціпом махати (В. Стефаник); — Іване, а ти мастак брехати? — несподівано запитав я Кульбабенка.— Умію,— збентежився він, а потім, подумавши, що це треба в розвідницьких справах, веселіше відповів: — Брехати — не ціпом махати (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціп — [ц'іп] -па, м. (на) -п'і, мн. ц'іпи, ц'іп'іў два ц'іпие Орфоепічний словник української мови
  2. ціп — ЦІП¹, а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Словник української мови у 20 томах
  3. ціп — ціп 1 вигук незмінювана словникова одиниця ціп 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. ціп — ціп: ◊ дурни́й як ціп → дурний ◊ фрає́рський ціп → фраєрський Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. ціп — Від ціпа в спині сіпа. Від тяжкої праці болить спина. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ціп — I -а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. II ціп-ціп, ціп-ціп-ціп, виг. Уживається для кликання курчат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ціп — Примітивне сільськогосподарське знаряддя для обмолочування зернових; складається з 2-х дерев'яних палиць, що сполучаються ременем. Універсальний словник-енциклопедія
  8. ціп — Ціп, ці́па, на -пові; ціпи́, -пі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ціп — ЦІП¹, а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев’яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Словник української мови в 11 томах