ціп

Значення в інших словниках

1. ціп — [ц'іп] -па, м. (на) -п'і, мн. ц'іпи, ц'іп'іў два ц'іпие Орфоепічний словник української мови
2. ціп — ЦІП¹, а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Словник української мови у 20 томах
3. ціп — ціп 1 вигук незмінювана словникова одиниця ціп 2 іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
4. ціп — ціп: ◊ дурни́й як ціп → дурний ◊ фрає́рський ціп → фраєрський Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. ціп — I -а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев'яного бича. II ціп-ціп, ціп-ціп-ціп, виг. Уживається для кликання курчат. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ціп — Примітивне сільськогосподарське знаряддя для обмолочування зернових; складається з 2-х дерев'яних палиць, що сполучаються ременем. Універсальний словник-енциклопедія
7. ціп — (і) ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник). молоти́ти зуба́ми (язико́м), зневажл. Фразеологічний словник української мови
8. ціп — Ціп, ці́па, на -пові; ціпи́, -пі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ціп — ЦІП¹, а, ч. Ручне знаряддя для молотьби, що складається з довгого держака і прикріпленого до нього ременем або мотузком короткого дерев’яного бича. Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Словник української мови в 11 томах