1. Орфоепічний словник української мови

чарівник

чарівни́к

[чар'іўник]

-ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, кл. -р'іўниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чарівник — (той, хто займається чаруванням) характерник, маг, чародій, чародійник, чаклун, заст.: чорнокнижник, відьмак, діал. мольфар. Словник синонімів Полюги
  2. чарівник — ЧАКЛУН, характерник, маг, ур. волхв, (слова) ІД. майстер, чародійник Словник синонімів Караванського
  3. чарівник — див. чародій Словник синонімів Вусика
  4. чарівник — ЧАРІВНИ́К, а́, ч. 1. заст. Волхв, чаклун (у 1 знач.). Може, він чарівник? Може, він лихе думає, що топчеться коло її двору? (Панас Мирний); [Сервілія:] В нас сусіди християни, напевне знаю.., то ж вони причарували хлопця. [Прісцілла:] Та не вигадуй,. Словник української мови у 20 томах
  5. чарівник — чарівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. чарівник — -а, ч. 1》 заст. Чаклун (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка захоплює, приваблює чим-небудь (поетичним словом, грою, музикою і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чарівник — маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. Людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін. Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу .. Фразеологічний словник української мови
  8. чарівник — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
  9. чарівник — Чарівни́к, -ка́, -ко́ві, -ку́! -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. чарівник — ЧАРІВНИ́К, а́, ч. 1. заст. Чаклун (у 1 знач.). Може, він чарівник? Може, він лихе думає, що топчеться коло її двору? (Мирний, IV, 1955, 122); [Сервілія:] В нас сусіди християни, напевне знаю.., то ж вони причарували хлопця. [Прісцілла:] Та не вигадуй,. Словник української мови в 11 томах
  11. чарівник — Чарівник, -ка м. Волшебникъ, колдунъ, очарователь. Москаль на хитрощі підпився і видавав, мов він чарівник. Котл. МЧ. 481. Словник української мови Грінченка