чарівник
ЧАРІВНИ́К, а́, ч.
1. заст. Чаклун (у 1 знач.).
Може, він чарівник? Може, він лихе думає, що топчеться коло її двору? (Мирний, IV, 1955, 122);
[Сервілія:] В нас сусіди християни, напевне знаю.., то ж вони причарували хлопця. [Прісцілла:] Та не вигадуй,. [Сервілія:] Як то: не вигадуй»? Відома річ, вони чарівники! (Л. Укр., II, 1951, 373);
[Мар’яна:] Сербине, може, ти чарівник? Нарай мені таких чар, щоб можна було привертати людей! (Вас., III, 1960, 34);
[Парубок:] Оповідав [Йосько] про бідного хлопця, що в найтяжчій недолі стрічає добродія чарівника, переймає від нього чарівні слова й закляття і йде в світ здобувати собі долю та помагати другим (Фр., II, 1950, 352);
На заході.. стояло здорове золоте сонце.. Здавалось, що якийсь чарівник, як у казці, убрав дерева в щиро-золоті шати (Коцюб., І, 1955, 57);
*У порівн. Він, як чарівник, змахнув ножиком утрете і вдарив проскуру (Мик., Повісті.., 1956, 46);
Зворушено-серйозний, заглиблений у світлі думки, він, неначе чарівник, розсуває перед товаришами стіни цього напівтемного грота, і їх очі стають далекоглядними (Петльов., Хотинці, 1949, 112).
♦ Маг і чарівни́к див. маг.
2. перен. Людина, яка захоплює, приваблює чим-небудь (поетичним словом, грою, музикою і т. ін.).
Ми диво подіємо, думав він [скрипаль] сміло, Коли не вкоротиться вік,— І все замовкало, і ждало, і мліло, Як бравсь за лучок чарівник (Щог., Поезії, 1958, 346);
Він тільки знав, що це Шевченко — той дивовижний чарівник слова, який вперше примусив рідну українську мову звучати з такою ж силою і красою, якою зазвучала російська мова під чарівним пером великого Пушкіна (Тулуб, В степу.., 1964, 32);
Він скидався на тих чарівників, які.. весь вік пропрацювали в наукових ботанічних садах звичайними садоводами, хоч знають садівницьке діло не згірш професорів та академіків (Збан., Курил. о-ви, 1963, 137).
Значення в інших словниках
- чарівник — (той, хто займається чаруванням) характерник, маг, чародій, чародійник, чаклун, заст.: чорнокнижник, відьмак, діал. мольфар. Словник синонімів Полюги
- чарівник — ЧАКЛУН, характерник, маг, ур. волхв, (слова) ІД. майстер, чародійник Словник синонімів Караванського
- чарівник — див. чародій Словник синонімів Вусика
- чарівник — [чар'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, кл. -р'іўниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- чарівник — ЧАРІВНИ́К, а́, ч. 1. заст. Волхв, чаклун (у 1 знач.). Може, він чарівник? Може, він лихе думає, що топчеться коло її двору? (Панас Мирний); [Сервілія:] В нас сусіди християни, напевне знаю.., то ж вони причарували хлопця. [Прісцілла:] Та не вигадуй,. Словник української мови у 20 томах
- чарівник — чарівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- чарівник — -а, ч. 1》 заст. Чаклун (у 1 знач.). 2》 перен. Людина, яка захоплює, приваблює чим-небудь (поетичним словом, грою, музикою і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чарівник — маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. Людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін. Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу .. Фразеологічний словник української мови
- чарівник — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
- чарівник — Чарівни́к, -ка́, -ко́ві, -ку́! -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чарівник — Чарівник, -ка м. Волшебникъ, колдунъ, очарователь. Москаль на хитрощі підпився і видавав, мов він чарівник. Котл. МЧ. 481. Словник української мови Грінченка