1. Орфоепічний словник української мови

чужинець

чужи́нець

[чужинеиц']

-н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чужинець — Чужоземець, іноземець, ок. чужак, зн. інородець; п! ЗАЙДА. Словник синонімів Караванського
  2. чужинець — див. ворог; чужий Словник синонімів Вусика
  3. чужинець — ЧУЖИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Те саме, що чужозе́мець, інозе́мець. У чужинця всі мрії літають не де, Як у ріднім краю (А. Кримський); Є в Нью-Йорку багаті квартали, Там чистіші повітря й земля. Там розкішно оздоблені зали Зустрічають чужинців здаля (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. чужинець — чужи́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. чужинець — -нця, ч. 1》 Громадянин, підданий чужої держави, країни; іноземець. || Загарбник, ворог (у 2 знач.). 2》 Чужа, нетутешня, захожа людина. || Людина, далека від кого-небудь своїми поглядами, духом і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чужинець — ІНОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖОЗЕ́МЕЦЬ, ЧУЖИ́НЕЦЬ, ЧУЖА́К розм., ЧУЖОСТОРО́НЕЦЬ розм. В розмові з цим іноземцем він.. мусив підбирати особливі слова (О. Гончар); "Яка пишна фігура на коні! — подумала Гризельда.. — Це, певно, якийсь чужоземець з Франції або з Риму" (І. Словник синонімів української мови
  7. чужинець — Чужи́нець, -жи́нця, -нцеві, -нцю! -жи́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чужинець — ЧУЖИ́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Громадянин, підданий чужої держави, країни; іноземець. У чужинця всі мрії літають не де, Як у ріднім краю (Крим., Вибр., 1965, 291); Є в Нью-Йорку багаті квартали, Там чистіші повітря й земля. Словник української мови в 11 томах
  9. чужинець — Чужинець, -нця м. Чужестранецъ. Словник української мови Грінченка