1. Орфоепічний словник української мови

шепелявий

шепеля́вий

[шеипеил’авией]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепелявий — див. НЕДОРІКА, п! НЕДОРІКУВАТИЙ Словник синонімів Караванського
  2. шепелявий — ШЕПЕЛЯ́ВИЙ, а, е. Який вимовляє свистячі звуки (с, з) як шиплячі (ш, ж) або шиплячі звуки (ж, ш, ч) як свистячі (з, с, ц) (про людину). Хоч чуб кучерявий, дак сам шепелявий (Сл. Словник української мови у 20 томах
  3. шепелявий — шепеля́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. шепелявий — -а, -е. Який вимовляє свистячі звуки (с, з) як шиплячі (ш, ж) (про людину). || у знач. ім. шепелявий, -вого, ч.; шепелява, -вої, ж. Той (та), хто має таку ваду мови. || Неправильний, викривлений щодо вимови цих звуків (про мовлення, вимову і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шепелявий — Шепеля́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шепелявий — ШЕПЕЛЯ́ВИЙ, а, е. Який вимовляє свистячі звуки (с, з) як шиплячі (ш, ж) (про людину). Хоч чуб кучерявий, дак сам шепелявий (Сл. Гр.); Шепелявий Гаврило перелякано дивився на нього [Кавуна] п’яними баранячими очима (Козл., Сонце.., 1957, 44); // у знач. Словник української мови в 11 томах
  7. шепелявий — Шепелявий, -а, -е Шепелявый. Хоть чуб кучерявий, дак сам шепелявий. Грин. III. 66. Словник української мови Грінченка