шепелявий

ШЕПЕЛЯ́ВИЙ, а, е. Який вимовляє свистячі звуки (с, з) як шиплячі (ш, ж) (про людину).

Хоч чуб кучерявий, дак сам шепелявий (Сл. Гр.);

Шепелявий Гаврило перелякано дивився на нього [Кавуна] п’яними баранячими очима (Козл., Сонце.., 1957, 44);

// у знач. ім. шепеля́вий, вого, ч.; шепеля́ва, вої, ж. Той (та), хто має таку ваду мови.

Шепелявий, після такої похвали, прилип до корчаги.. А корчага була таки здоровенна! (Томч., Жменяки, 1964, 36);

// Неправильний, викривлений щодо вимови цих звуків (про мовлення, вимову і т. ін.).

Як болізно [болісно] роздавалася шепелява вимова Берка, як вона доходила до самого її серця, повертала душу! (Мирний, І, 1954, 228);

Дитяча шепелява мова, щире й сердечне "до побачення" трохи зігріли душу (Збан., Малин. дзвін, 1958, 119);

*Образно. З яру війнуло свіжим вітерцем, який невидимою рукою потряс рясне листя груші, що зашепотіло на своїй шепелявій мові щось своє, не зрозуміле для людини (Добр., Тече річка.., 1961, 100);

// Нездатний відтворювати точні для свистячих звуків мовні рухи.

Марта, та золотиста Марта, зі своїм трохи шепелявим язиком, помітила сьогодні, що він сивіє (Вільде, Наші батьки.., 1946, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепелявий — див. НЕДОРІКА, п! НЕДОРІКУВАТИЙ Словник синонімів Караванського
  2. шепелявий — [шеипеил’авией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. шепелявий — ШЕПЕЛЯ́ВИЙ, а, е. Який вимовляє свистячі звуки (с, з) як шиплячі (ш, ж) або шиплячі звуки (ж, ш, ч) як свистячі (з, с, ц) (про людину). Хоч чуб кучерявий, дак сам шепелявий (Сл. Словник української мови у 20 томах
  4. шепелявий — шепеля́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. шепелявий — -а, -е. Який вимовляє свистячі звуки (с, з) як шиплячі (ш, ж) (про людину). || у знач. ім. шепелявий, -вого, ч.; шепелява, -вої, ж. Той (та), хто має таку ваду мови. || Неправильний, викривлений щодо вимови цих звуків (про мовлення, вимову і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шепелявий — Шепеля́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шепелявий — Шепелявий, -а, -е Шепелявый. Хоть чуб кучерявий, дак сам шепелявий. Грин. III. 66. Словник української мови Грінченка