1. Словник української мови в 11 томах

шенкель

ШЕ́НКЕЛЬ, я, ч. Внутрішня, звернена до коня частина ноги від коліна до щиколотки, якою вершник управляє конем.

Турок наче вріс в коня. Стиснув шенкелями (Ю. Янов., IV, 1959, 69).

Дава́ти шенкелі́; Бра́ти (узя́ти) в шенкелі́ — дуже стискати боки коня шенкелями.

Веди коня свого згори, Чи в шенкеля [шенкелі] бери — Ще будуть ранки й вечори Щасливої пори (Перв., І, 1958, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шенкель — ШЕ́НКЕЛЬ, я, ч. Внутрішня, звернена до коня частина ноги від коліна до щиколотки, якою вершник управляє конем. Турок наче вріс в коня. Стиснув шенкелями (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  2. шенкель — ше́нкель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. шенкель — -я, ч. Внутрішня, звернена до коня частина ноги вершника від коліна до щиколотки, якою він управляє конем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шенкель — ше́нкель (нім. Schenkel) внутрішня, звернена до коня частина ноги вершника від коліна до щиколотки. Натиском Ш. коня посилають уперед. Словник іншомовних слів Мельничука