1. Орфоепічний словник української мови

ялинка

яли́нка

[йалинка]

-нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. йалиенки, йалиенок

дв'і йалинкие

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ялинка — ЯЛИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до яли́на 1. На блакитні очі білявого Василька набігли сльози. Йому жаль стало зеленої стрункої ялинки, що одна звеселяла зимою садок (М. Коцюбинський); Чотири сріблясті ялинки посаджено .. Словник української мови у 20 томах
  2. ялинка — яли́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. ялинка — яли́нка: ◊ вбра́тися як яли́нка → вбратися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. ялинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до ялина 1). || у знач. присл. в ялинку, ялинкою. Про візерунок, що своєю формою нагадує гілки ялини (вишивка, візерункова кладка цегли, паркету і т. ін.). 2》 Зрубана й прикрашена ялина в свято Нового року або Різдва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ялинка — Яли́нка, -нки, -нці; яли́нки, яли́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ялинка — ЯЛИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до яли́на 1. На блакитні очі білявого Василька набігли сльози. Йому жаль стало зеленої стрункої ялинки, що одна звеселяла зимою садок (Коцюб., І, 1955, 78); Чотири сріблясті ялинки посаджено.. Словник української мови в 11 томах
  7. ялинка — Ялинка, -ки ж. 1) ум. отъ ялина. 2) Длинный шесть съ желѣзнымъ наконечникомъ, которымъ упираются съ барокъ на Днѣпрѣ, идя противъ теченія. Мнж. 194. 3) раст. Equisetum arvense L. Вх. Лем. 488. Словник української мови Грінченка