ялинка

ЯЛИ́НКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до яли́на 1.

На блакитні очі білявого Василька набігли сльози. Йому жаль стало зеленої стрункої ялинки, що одна звеселяла зимою садок (Коцюб., І, 1955, 78);

Чотири сріблясті ялинки посаджено.. посеред палісадника (Ле, В снопі.., 1960, 185);

*Образно. Від перенісся в нього побігла глибока лінія, а ялинки зморщок, в які навічно в’ївся рудяний [рудний] пил, стали немов густішими (Гур., Наша молодість, 1949, 363);

*У порівн. Пішла до дверей, ота хутка Яринка, строга, як ялинка, струнка, як хвоїнка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 146);

// у знач. присл. в яли́нку, яли́нкою. Про візерунок, що своєю формою нагадує гілки ялини (вишивка, візерункова кладка цегли, паркету і т. ін.).

Паркет викладено ялинкою.

2. Зрубана й прикрашена ялина в свято Нового року або різдва.

Виблискує вбрання на ялинці, під ялинкою парти (Вас., III, 1960,118);

В залі стояла висока ялинка, обвішана електричними лампочками (Сміл., Сашко, 1954, 258);

На площах Києва встановлювали величезні ялинки і розвішували кольорові лампочки та іграшки (Мокр., Слід.., 1969, 196);

// Дитяче новорічне або різдвяне свято з танцями, іграми навколо прикрашеної ялини.

Наближалося різдво. У кожного мимоволі заворушилася таємна журба. Згадувалося дитинство, різдвяні колядки й щедрівки, ялинка (Тулуб, В степу.., 1964, 308);

До цього часу Ольга бувала в Народному домі лише з нагоди таких парадних оказій, як новорічний бал.., концерти, огляд мод, а ще в дитинстві — з нагоди ялинки (Вільде, Сестри.., 1958, 463);

Правда, школа добре придумала влаштувати ялинку? А ще буде в школі новорічний карнавал (Ів., Таємниця, 1959, 34).

3. Доїльний майданчик, на якому станки розташовані по обидва боки проходу для доярок під певним кутом до нього.

Світле, просторе приміщення з паровим опаленням. В центрі — «ялинка», де одночасно можна поставити під електродоїльні апарати чотири пари корів (Рад. Укр., 28.IV 1962, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ялинка — [йалинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. йалиенки, йалиенок дв'і йалинкие Орфоепічний словник української мови
  2. ялинка — ЯЛИ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до яли́на 1. На блакитні очі білявого Василька набігли сльози. Йому жаль стало зеленої стрункої ялинки, що одна звеселяла зимою садок (М. Коцюбинський); Чотири сріблясті ялинки посаджено .. Словник української мови у 20 томах
  3. ялинка — яли́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. ялинка — яли́нка: ◊ вбра́тися як яли́нка → вбратися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. ялинка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до ялина 1). || у знач. присл. в ялинку, ялинкою. Про візерунок, що своєю формою нагадує гілки ялини (вишивка, візерункова кладка цегли, паркету і т. ін.). 2》 Зрубана й прикрашена ялина в свято Нового року або Різдва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ялинка — Яли́нка, -нки, -нці; яли́нки, яли́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ялинка — Ялинка, -ки ж. 1) ум. отъ ялина. 2) Длинный шесть съ желѣзнымъ наконечникомъ, которымъ упираются съ барокъ на Днѣпрѣ, идя противъ теченія. Мнж. 194. 3) раст. Equisetum arvense L. Вх. Лем. 488. Словник української мови Грінченка