ярість

я́рість

ар'іс'т']

-рос'т'і, ор. -р'іс'т'у

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ярість — Я́РІСТЬ, я́рості, ж., рідко. Те саме, що лю́тість. Турн з ярості дрижав і пінив (Котл., І, 1952, 234); Володько мав добре серце, але коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість... Словник української мови в 11 томах
  2. ярість — я́рість іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  3. ярість — ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал. Словник синонімів української мови
  4. ярість — Я́рість, я́рости, я́рості, я́рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ярість — моск. лють лють, лютість, шал, шаленство, шаленість, несамовитість, сказ Словник чужослів Павло Штепа
  6. ярість — ярості, ж. 1》 рідко. Те саме, що лютість. 2》 діал. Пристрасть, шал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ярість — Я́рість, ярости ж. Страстность, пылъ, половая возбужденность. Черниг. Словник української мови Грінченка
  8. ярість — Я́рість: — гнів [51,52] Словник з творів Івана Франка
  9. ярість — Я́РІСТЬ, я́рості, ж., рідко. Те саме, що лють. Турн з ярості дрижав і пінив (І. Котляревський); Володько мав добре серце, але коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Словник української мови у 20 томах