ярість

ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.

ЛЮТЬ (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), ЛЮ́ТІСТЬ, РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ЛЮ́ТОЩІ, СКАЖЕ́НІСТЬ, ПА́СІЯ діал., Я́РІСТЬ рідше. На неї напала така лють, що сама себе не тямила (Лесь Мартович); (Агафія:) Відки у тебе така лютість на свою власну дитину? (І. Франко); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Приносив (син) кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська); Коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів). — Пор. гнів, 1. злість, несамови́тість.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ярість — Я́рість: — гнів [51,52] Словник з творів Івана Франка
  2. ярість — [йар'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. ярість — моск. лють лють, лютість, шал, шаленство, шаленість, несамовитість, сказ Словник чужослів Павло Штепа
  4. ярість — ярості, ж. 1》 рідко. Те саме, що лютість. 2》 діал. Пристрасть, шал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ярість — Я́РІСТЬ, я́рості, ж., рідко. Те саме, що лють. Турн з ярості дрижав і пінив (І. Котляревський); Володько мав добре серце, але коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Словник української мови у 20 томах
  6. ярість — я́рість іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  7. ярість — Я́рість, я́рости, я́рості, я́рістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ярість — Я́РІСТЬ, я́рості, ж., рідко. Те саме, що лю́тість. Турн з ярості дрижав і пінив (Котл., І, 1952, 234); Володько мав добре серце, але коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість... Словник української мови в 11 томах
  9. ярість — Я́рість, ярости ж. Страстность, пылъ, половая возбужденность. Черниг. Словник української мови Грінченка