іскорка

і́скорка

[іскорка і іискорка]

-ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іскорка — див. блиск; іскра Словник синонімів Вусика
  2. іскорка — (аж) і́скорки в оча́х замиготі́ли у кого, чиїх. Хто-небудь раптом став веселим, життєрадісним і т. ін. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом.— Дивися! — сказала, підносячи. Марина присвітила. Фразеологічний словник української мови
  3. іскорка — І́СКОРКА, и, ж. Зменш. до і́скра. Мандрівець тремтячими руками почав багаття згасле ворушить, знайшов десь іскорку межи трісками (Л. Укр., І, 1951,282); Бліденька іскорка гніву блиснула в її очах (Фр., VIII, 1952, 296); У Павлика блиснули в зіницях іскорки надії (Донч., VI, 1957, 17). Словник української мови в 11 томах
  4. іскорка — -и, ж. Зменш. до іскра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. іскорка — і́скорка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. іскорка — І́скорка, -рки, -рці; і́скорки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)