1. Орфоепічний словник української мови

іскристий

іскри́стий

[іскристией]

м. (на) -стому/-с'т'ім, мн. -с'т'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іскристий — Блискучий; (гумор) яскравий, соковитий, іскрометний; (напій) пінявий, шумливий; розіскрений, іскряний, іскрявий. Словник синонімів Караванського
  2. іскристий — див. світлий Словник синонімів Вусика
  3. іскристий — іскри́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. іскристий — -а, -е. 1》 Який сяє іскрами (у 1, 2 знач.); блискучий. || Пінявий, пінистий, шумливий. 2》 перен. Яскравий, виразистий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. іскристий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет. Словник синонімів української мови
  6. іскристий — Іскри́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. іскристий — ІСКРИ́СТИЙ, а, е. 1. Який сяє іскрами (у 1, 2 знач.); блискучий. Сонце стояло якраз над головою і наче огнем пекло, таке було іскристе (Мирний, І, 1954, 261); Хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах