іскорка
І́СКОРКА, и, ж. Зменш. до і́скра.
Мандрівець тремтячими руками почав багаття згасле ворушить, знайшов десь іскорку межи трісками (Л. Укр., І, 1951,282);
Бліденька іскорка гніву блиснула в її очах (Фр., VIII, 1952, 296);
У Павлика блиснули в зіницях іскорки надії (Донч., VI, 1957, 17).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іскорка — див. блиск; іскра Словник синонімів Вусика
- іскорка — [іскорка і іискорка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
- іскорка — -и, ж. Зменш. до іскра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- іскорка — і́скорка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- іскорка — (аж) і́скорки в оча́х замиготі́ли у кого, чиїх. Хто-небудь раптом став веселим, життєрадісним і т. ін. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом.— Дивися! — сказала, підносячи. Марина присвітила. Фразеологічний словник української мови
- іскорка — І́скорка, -рки, -рці; і́скорки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)