іскра
І́СКРА, и, ж.
1. Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє.
З малої іскри великий вогонь буває (Укр.. присл.., 1955, 260);
Залізні боки пічки пашіли жаром, і коли хтось близько проходив, спалахували сотнями дрібненьких іскор (Руд., Остання шабля, 1959, 276);
*У порівн. Андрійко скорий був, палкий, як іскра,— то було тричі на день і більш посвариться з дітьми на улиці, а то й поб’ється за яку пустоту (Вовчок, І, 1955, 275).
2. перен. Блискуча цятка; блискітка.
Дніпро грає, лиснить іскрами (Н.-Лев., III, 1956, 307);
Одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами (Л. Укр., III, 1952, 186);
Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік і, блискаючи темними іскрами косих очиць, говорить із зворушливою таємничістю (Гончар, III, 1959, 201).
3. чого, перен., книжн. Найменший, але яскравий вияв якого-небудь почуття, здібності тощо.
Ми друкували все те, в чому бачили іскру таланту (Фр., XVI, 1955, 332);
Не вважаючи на все, що було, у неї в серці завсігди жевріла іскра кохання до Романа, і останніми днями ця іскра розгоралася все більше й більше (Гр., II, 1963, 285).
♦ Аж і́скри з оче́й поси́пались — про запаморочення від болю (внаслідок удару по голові й т. ін.).
[Гавриїл:] Вухо моє покрутив [дід Григорій] раз, та тільки ж хіба він уміє так, як отець Олександер? Щоб аж іскри з очей посипались (Мик., Кадильниця, 1959, 46);
Зарони́ти і́скру див. зарони́ти;
І́скра бо́жа, заст.— про чиє-небудь природне обдаровання.
Панночка була (і єсть) гарна.., має душу живу, і навіть іскру божу (Л. Укр., III, 1952, 744);
Мета́ти і́скри — сердито, злобливо поглядати.
Вона ледве не плакала від напливу почуттів, але очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій (Чаб., Тече вода.., 1961, 177).
Значення в інших словниках
- іскра — П. блискітка; (хисту) зерно, зародок; іскринка, іскорка; пор. КАГАНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- іскра — Іскорка, іскринка, лелітка, скалка, скалочка, циндра (ковальське), циндря, яскрина, яскринка Словник синонімів Вусика
- іскра — -и, ж. 1》 Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. 2》 перен. Блискуча цятка; блискітка. 3》 чого, перен., книжн. Найменший, але яскравий вияв якого-небудь почуття, здібності тощо. 4》 Короткочасний електричний розряд в газі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Іскра — І́скра прізвище Орфографічний словник української мови
- іскра — Зла сікра все поле спалила і сама згасла. Про лукавого чоловіка, що наробив багато лиха, хоч і сам не скористав. З малої іскри великий вогонь буває. Мала причина приносить нераз колосальні шкоди. Приповідки або українсько-народня філософія
- ІСКРА — • "ІСКРА" - літ.-наук. газета. Виходила 1907 в с. Черепківцях (тепер Глибоцького р-ну Чернів. обл.) двічі на місяць. Видавець і відп. ред. — Анна Кракалія. В "І." друкувалися твори Ю. Федьковича ("Лист"), Є. Гребінки ("Човен")... Українська літературна енциклопедія
- іскра — Короткотривалий електричний струм у газі; викликає його нагрівання і світіння, а також акустичний ефект (тріск); у побуті — розжарені до червоного частинки, напр., вугілля, заліза під час шліфування. Універсальний словник-енциклопедія
- іскра — (аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо... Фразеологічний словник української мови
- іскра — БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Словник синонімів української мови
- іскра — І́скра, -ри, -рі; і́скри, і́скор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)