1. Українська літературна енциклопедія

ІСКРА

І́СКРА

• "ІСКРА"

- літ.-наук. газета. Виходила 1907 в с. Черепківцях (тепер Глибоцького р-ну Чернів. обл.) двічі на місяць. Видавець і відп. ред. — Анна Кракалія. В "І." друкувалися твори Ю. Федьковича ("Лист"), Є. Гребінки ("Човен"), А. Чехова ("Скора поміч"), статті про Т. Шевченка та ін. Активними співробітниками і дописувачами були Д. Макогон (статті і оповідання "Мужицькі думки", "За що терпиш?", "Пачкар", "Звідки взялися на світі пани?", "Іцко"), І. Діброва (вірші "За землю", "Думка хлібороба", "В мужицькій хаті", "Орач", "Під весну"), І. Карбулицький, К. Кракалія (переклади і статті) та ін.

С. В. Далавурак.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іскра — П. блискітка; (хисту) зерно, зародок; іскринка, іскорка; пор. КАГАНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  2. іскра — Іскорка, іскринка, лелітка, скалка, скалочка, циндра (ковальське), циндря, яскрина, яскринка Словник синонімів Вусика
  3. іскра — -и, ж. 1》 Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. 2》 перен. Блискуча цятка; блискітка. 3》 чого, перен., книжн. Найменший, але яскравий вияв якого-небудь почуття, здібності тощо. 4》 Короткочасний електричний розряд в газі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Іскра — І́скра прізвище Орфографічний словник української мови
  5. іскра — Зла сікра все поле спалила і сама згасла. Про лукавого чоловіка, що наробив багато лиха, хоч і сам не скористав. З малої іскри великий вогонь буває. Мала причина приносить нераз колосальні шкоди. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. іскра — Короткотривалий електричний струм у газі; викликає його нагрівання і світіння, а також акустичний ефект (тріск); у побуті — розжарені до червоного частинки, напр., вугілля, заліза під час шліфування. Універсальний словник-енциклопедія
  7. іскра — (аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо... Фразеологічний словник української мови
  8. іскра — БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Словник синонімів української мови
  9. іскра — І́скра, -ри, -рі; і́скри, і́скор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. іскра — І́СКРА, и, ж. 1. Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. З малої іскри великий вогонь буває (Укр.. присл.., 1955, 260); Залізні боки пічки пашіли жаром, і коли хтось близько проходив, спалахували сотнями дрібненьких іскор (Руд. Словник української мови в 11 томах