1. Приповідки або українсько-народня філософія

іскра

Зла сікра все поле спалила і сама згасла.

Про лукавого чоловіка, що наробив багато лиха, хоч і сам не скористав.

З малої іскри великий вогонь буває.

Мала причина приносить нераз колосальні шкоди.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іскра — П. блискітка; (хисту) зерно, зародок; іскринка, іскорка; пор. КАГАНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  2. іскра — Іскорка, іскринка, лелітка, скалка, скалочка, циндра (ковальське), циндря, яскрина, яскринка Словник синонімів Вусика
  3. іскра — -и, ж. 1》 Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. 2》 перен. Блискуча цятка; блискітка. 3》 чого, перен., книжн. Найменший, але яскравий вияв якого-небудь почуття, здібності тощо. 4》 Короткочасний електричний розряд в газі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Іскра — І́скра прізвище Орфографічний словник української мови
  5. ІСКРА — • "ІСКРА" - літ.-наук. газета. Виходила 1907 в с. Черепківцях (тепер Глибоцького р-ну Чернів. обл.) двічі на місяць. Видавець і відп. ред. — Анна Кракалія. В "І." друкувалися твори Ю. Федьковича ("Лист"), Є. Гребінки ("Човен")... Українська літературна енциклопедія
  6. іскра — Короткотривалий електричний струм у газі; викликає його нагрівання і світіння, а також акустичний ефект (тріск); у побуті — розжарені до червоного частинки, напр., вугілля, заліза під час шліфування. Універсальний словник-енциклопедія
  7. іскра — (аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо... Фразеологічний словник української мови
  8. іскра — БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Словник синонімів української мови
  9. іскра — І́скра, -ри, -рі; і́скри, і́скор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. іскра — І́СКРА, и, ж. 1. Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. З малої іскри великий вогонь буває (Укр.. присл.., 1955, 260); Залізні боки пічки пашіли жаром, і коли хтось близько проходив, спалахували сотнями дрібненьких іскор (Руд. Словник української мови в 11 томах