іскра

(аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде (Гаврило) вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий (Антосьо) іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..). 2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. (4-й повстанець:) Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його (пана), — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила (Марія).. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко). 3. Відчувати запаморочення від гострого фізичного болю, від напливу сильних непередбачених почуттів і т. ін. І вухо моє покрутив (дід Григорій) раз, та тільки хіба ж він уміє так, як отець Олександр? Щоб аж іскри з очей посипались (І. Микитенко); Розсердився (Ентел) і роз’ярився .. В висок Дареса затопив: З очей аж іскри полетіли (І. Котляревський). і́скорки поси́палися з оче́й. Пилипко .. затих, наче заснув. Що се таке? Він почув, наче що стрільнуло..; голова ходором заходила, посипались іскорки з очей (Панас Мирний).

аж і́скри летя́ть. Дуже енергійно, завзято, запально, докладаючи всіх зусиль. (Бабуся:) Ну, вже коли й заведуться за що, то аж іскри летять (І. Микитенко). і́скри з рук летя́ть. Не може не бути (медалі “Золота зірка”), бо і Катя-ланкова, і вся її ланка працюють так, що “іскри з рук летять” (Остап Вишня).

і́скра Бо́жа. 1. Талант, видатні здібності, природне обдарування. Панночка була (і єсть) гарна.., має душу живу, і навіть іскру Божу (Леся Українка); Бувала коло заповітного каменю й Меланочка.., з душею, що горіла гаряче від тієї Божої іскри, яку тільки й зоставила їй у спадщину нещасна мати (Ю. Яновський). 2. Почуття благородного поривання; високі прагнення. Який би я був щасливий, якби міг віддати тобі свій вогонь, свою «іскру Божу» (Леся Українка); Чого їй бракувало — це іскри Божої, що запалює людину на великі діла (С. Добровольський).

мета́ти очи́ма (з оче́й) і́скри на кого—що і без додатка. Сердито, зі злістю дивитися.— Мовчите, значить, правду мовлю: негодні ми супроти .. князів Шуйських? — знову запитав Болотніков, уже метаючи очима іскри (Іван Ле). метну́ти лю́ті і́скри з оче́й. Сашко тільки метнув люті іскри з очей (С. Журахович). мета́ти і́скри. Чорноволосий студент з очима і постаттю бунтаря тримав у руці затиснутий камінь і, розмахуючи ним, метав іскри на терасу і своїх супутників (М. Стельмах).

о́чі мета́ють і́скри, перев. чиї, куди, на кого і без додатка. Хтось дивиться, поглядає сердито, гнівно, люто і т. ін. Очі її гнівно метали іскри в бік Палянички, який, очевидно, чимось насолив ланковій (М. Чабанівський); Голос його тремтів і зривався на високі ноти. Жести ставали різкими, очі метали іскри (І. Кириленко).

си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) (з оче́й) на кого і без додатка. Поглядом виявляти гнів. Нарешті один не витримує: — То ж як, Петре, візьмемося? — Беріться,— повів плечем Дорощук.— Без тебе погано.— А мені що до того? — І Дорощук сипонув іскрами на товаришів (М. Ю. Тарновський); Докія сипонула іскрами з очей, ніби й справді невдоволена з того, що її перебили: — Та не заважайте ж читати! (І. Цюпа).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іскра — П. блискітка; (хисту) зерно, зародок; іскринка, іскорка; пор. КАГАНЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  2. іскра — Іскорка, іскринка, лелітка, скалка, скалочка, циндра (ковальське), циндря, яскрина, яскринка Словник синонімів Вусика
  3. іскра — -и, ж. 1》 Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. 2》 перен. Блискуча цятка; блискітка. 3》 чого, перен., книжн. Найменший, але яскравий вияв якого-небудь почуття, здібності тощо. 4》 Короткочасний електричний розряд в газі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Іскра — І́скра прізвище Орфографічний словник української мови
  5. іскра — Зла сікра все поле спалила і сама згасла. Про лукавого чоловіка, що наробив багато лиха, хоч і сам не скористав. З малої іскри великий вогонь буває. Мала причина приносить нераз колосальні шкоди. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ІСКРА — • "ІСКРА" - літ.-наук. газета. Виходила 1907 в с. Черепківцях (тепер Глибоцького р-ну Чернів. обл.) двічі на місяць. Видавець і відп. ред. — Анна Кракалія. В "І." друкувалися твори Ю. Федьковича ("Лист"), Є. Гребінки ("Човен")... Українська літературна енциклопедія
  7. іскра — Короткотривалий електричний струм у газі; викликає його нагрівання і світіння, а також акустичний ефект (тріск); у побуті — розжарені до червоного частинки, напр., вугілля, заліза під час шліфування. Універсальний словник-енциклопедія
  8. іскра — БЛИ́СКІТКА перев. мн. (блискуча цяточка на чому-небудь — на воді, в очах і т. ін.), БЛИ́ЩИК перев. мн., І́СКРА перев. мн., ЛЕЛІ́ТКА перев. мн.; ЛУСКА́ розм., поет. (звичайно на воді); СКА́ЛКА перев. мн. (яскравий відблиск світла, звичайно на воді). Словник синонімів української мови
  9. іскра — І́скра, -ри, -рі; і́скри, і́скор Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. іскра — І́СКРА, и, ж. 1. Найдрібніша світна частинка тіла, що горить, жевріє. З малої іскри великий вогонь буває (Укр.. присл.., 1955, 260); Залізні боки пічки пашіли жаром, і коли хтось близько проходив, спалахували сотнями дрібненьких іскор (Руд. Словник української мови в 11 томах