Борг

Борг

прізвище

* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

∗∗∗

борг

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борг — Заборгованість, г. залеглість, з. нашийниця, як ім. винувате; (державний) дефіцит; Словник синонімів Караванського
  2. борг — [борг] -гу, м. (ў) боургу, мн. -ги, боург'іў Орфоепічний словник української мови
  3. борг — -у, ч. 1》 Те, що взяте в позику; позичене. Влазити у борги. Брати у борг. 2》 Сума непогашеного фінансового зобов'язання. Безнадійні борги — у бухгалтерському обліку – борги, про які відомо, що їх не повернуть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. борг — БОРГ, у, ч. Те, що взяте у позику; що-небудь позичене. Ані Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (І. Франко); Не в силі бути з вічним боргом перед очима і чолом (В. Словник української мови у 20 томах
  5. борг — Боржник весело позичає, та сумно платить. Про те, як легко позичати, але тяжко віддавати. В борг береш — собі на шию ярмо кладеш. З боргом приходить велика залежність. Загряз в борги по самі вуха. Кажуть про людину, яка має багато боргів. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. борг — (англ. debt) будь-який процес, завдяки якому підприємство одержує готівку або інші кошти в обмін на зобов’язання виплатити договірну суму плюс процент. Економічний словник
  7. борг — не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Фразеологічний словник української мови
  8. борг — БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. Словник синонімів української мови
  9. борг — Борг, -гу, -гові, в -гу́; борги́, -гі́в, -га́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. борг — БОРГ, у, ч. Те, що взяте в позику; позичене. Ані Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (Фр., VI, 1951, 270); В заставу віддавали землі, які у випадку несплати боргу переходили у власність монастирів (Іст. СРСР, І, 1956, 119). Словник української мови в 11 томах
  11. борг — рос. долг грошова сума, взята у борг на конкретно визначений термін за певними борговими зобов'язаннями щодо сплати за боргові послуги і з гарантіями на обов'язкове повернення. Eкономічна енциклопедія
  12. борг — Борг, -гу м. Кредитъ, долгъ. Борг умер, зачекай не жиє́: хто не має грошей, най не п'є. Ном. № 10615. боргом. Въ долгъ. Боргом мені жид дасть тютюну. Камен. у. на борг брати = набір брати. Бо вже на борг хлоп не хочет горілоньку брати. Гол. ІІІ. 212. Словник української мови Грінченка