1. Словник української мови у 20 томах

борг

БОРГ, у, ч.

Те, що взяте у позику; що-небудь позичене.

Ані Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (І. Франко);

Не в силі бути з вічним боргом перед очима і чолом (В. Стус);

В заставу віддавали землі, які у випадку несплати боргу переходили у власність монастирів (з навч. літ.);

Підприємства замість грошових розрахунків прийшли до взаємного розрахування боргів і натурального обміну продукцією (з газ.).

Бра́ти / взя́ти у борг (у по́зичку) див. бра́ти;

Дава́ти / да́ти у борг див. дава́ти;

(1) Зада́внений борг – борг, не виплачений у визначений час.

Коли б його, Терентія, сила, він би за насмішку судив би, як за задавнені борги (М. Стельмах).

△ Гаси́ти / погаси́ти борги́ (заборго́ваність) див. гаси́ти;

(2) Ми́тний борг – обов'язкові платежі, які підлягають сплаті під час митного оформлення товарів при ввезенні їх на територію держави для вільного використання.

Надання гарантії митним органам України щодо обов'язкової доставки товарів у митний орган призначення передбачає безумовне виконання зобов'язання гаранта сплатити митний борг у разі невиконання особою, відповідальною за перевезення товарів, зобов'язання щодо доставки товару до митного органу призначення (з мови документів).

◇ Вила́зити / ви́лізти з боргі́в див. вила́зити;

Вла́зити (зала́зити) / влі́зти (залі́зти) в борги́ див. вла́зити;

Загруза́ти / загру́знути (загру́зти) в по́зичках (борга́х) див. загруза́ти;

Не лиша́тися (не залиша́тися, рідко не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не зали́ши́тися, рідко не оста́тися і т. ін.) в боргу́ див. лиша́тися;

Сплати́ти борг (борги́) див. спла́чувати;

(3) У борга́х [, як у шовка́х (у реп'яха́х)], перев. зі сл. бути, сидіти – винний багато грошей кому-небудь.

Панок це був задрипаний – в боргах, як у реп'яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б. Антоненко-Давидович);

– Поміщики, думаєте, не сидять у боргах? (М. Стельмах);

Був мільйонером, та загули ті мільйони. Тепер у боргах, як у шовках (з газ.);

(4) У [неопла́тному] боргу́ перед ким – зобов'язаний кому-небудь чимсь.

Письменники українські давно в боргу перед своїми читачами, перед всім своїм народом (П. Тичина);

У родичів йому не хотілося жити, бо знав, що .. постійно почуватиме себе в неоплатному боргу перед ними (В. Канівець);

У якому боргу перед чесними людьми має бути суспільство, що розучилось цінувати і берегти своє духовне надбання? (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борг — Заборгованість, г. залеглість, з. нашийниця, як ім. винувате; (державний) дефіцит; Словник синонімів Караванського
  2. борг — [борг] -гу, м. (ў) боургу, мн. -ги, боург'іў Орфоепічний словник української мови
  3. борг — -у, ч. 1》 Те, що взяте в позику; позичене. Влазити у борги. Брати у борг. 2》 Сума непогашеного фінансового зобов'язання. Безнадійні борги — у бухгалтерському обліку – борги, про які відомо, що їх не повернуть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. Борг — Борг прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  5. борг — Боржник весело позичає, та сумно платить. Про те, як легко позичати, але тяжко віддавати. В борг береш — собі на шию ярмо кладеш. З боргом приходить велика залежність. Загряз в борги по самі вуха. Кажуть про людину, яка має багато боргів. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. борг — (англ. debt) будь-який процес, завдяки якому підприємство одержує готівку або інші кошти в обмін на зобов’язання виплатити договірну суму плюс процент. Економічний словник
  7. борг — не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Фразеологічний словник української мови
  8. борг — БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. Словник синонімів української мови
  9. борг — Борг, -гу, -гові, в -гу́; борги́, -гі́в, -га́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. борг — БОРГ, у, ч. Те, що взяте в позику; позичене. Ані Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (Фр., VI, 1951, 270); В заставу віддавали землі, які у випадку несплати боргу переходили у власність монастирів (Іст. СРСР, І, 1956, 119). Словник української мови в 11 томах
  11. борг — рос. долг грошова сума, взята у борг на конкретно визначений термін за певними борговими зобов'язаннями щодо сплати за боргові послуги і з гарантіями на обов'язкове повернення. Eкономічна енциклопедія
  12. борг — Борг, -гу м. Кредитъ, долгъ. Борг умер, зачекай не жиє́: хто не має грошей, най не п'є. Ном. № 10615. боргом. Въ долгъ. Боргом мені жид дасть тютюну. Камен. у. на борг брати = набір брати. Бо вже на борг хлоп не хочет горілоньку брати. Гол. ІІІ. 212. Словник української мови Грінченка