борг
-у, ч.
1》 Те, що взяте в позику; позичене. Влазити у борги. Брати у борг.
2》 Сума непогашеного фінансового зобов'язання.
Безнадійні борги — у бухгалтерському обліку – борги, про які відомо, що їх не повернуть.
Внутрішній борг — сума коштів, що їх отримано від випущених, але ще не погашених державних позик.
Державний борг — загальна сума заборгованості держави.
Державний капітальний борг — зовнішній державний борг, за яким термін платежу ще не настав.
Державний поточний борг — зовнішній державний борг, за яким термін платежу настає в поточному році.
Довготерміновий борг — заборгованість, погашення якої передбачається через тривалий відрізок часу.
Забезпечений борг — борг, гарантований заставою.
Зовнішній борг — фінансові зобов'язання держави на певну дату стосовно іноземних кредиторів.
Консолідований борг — частина загальної суми державного боргу чи боргу підприємства.
Національний борг — а) внутрішній та зовнішній борг центрального уряду; б) сума усіх внутрішніх боргових зобов'язань, в тому числі державних.
Преференційний борг — борг, що його сплачують в першу чергу.
Спірний борг — борг, відшкодування якого викликає сумнів, оскільки боржник висуває заперечення проти його виплати.
Субординований борг — позика, відносно якої договірним порядком погоджено, що в разі ліквідації або банкрутства боржника сплату буде здійснено після задоволення вимог усіх інших кредиторів.
Сумнівний борг — дебіторська заборгованість, не погашена вчасно і не забезпечена заставою та гарантіями.
Значення в інших словниках
- борг — Заборгованість, г. залеглість, з. нашийниця, як ім. винувате; (державний) дефіцит; Словник синонімів Караванського
- борг — [борг] -гу, м. (ў) боургу, мн. -ги, боург'іў Орфоепічний словник української мови
- борг — БОРГ, у, ч. Те, що взяте у позику; що-небудь позичене. Ані Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (І. Франко); Не в силі бути з вічним боргом перед очима і чолом (В. Словник української мови у 20 томах
- Борг — Борг прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- борг — Боржник весело позичає, та сумно платить. Про те, як легко позичати, але тяжко віддавати. В борг береш — собі на шию ярмо кладеш. З боргом приходить велика залежність. Загряз в борги по самі вуха. Кажуть про людину, яка має багато боргів. Приповідки або українсько-народня філософія
- борг — (англ. debt) будь-який процес, завдяки якому підприємство одержує готівку або інші кошти в обмін на зобов’язання виплатити договірну суму плюс процент. Економічний словник
- борг — не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Фразеологічний словник української мови
- борг — БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. Словник синонімів української мови
- борг — Борг, -гу, -гові, в -гу́; борги́, -гі́в, -га́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- борг — БОРГ, у, ч. Те, що взяте в позику; позичене. Ані Владко, ані спадкоємці нічого не знали про ті борги (Фр., VI, 1951, 270); В заставу віддавали землі, які у випадку несплати боргу переходили у власність монастирів (Іст. СРСР, І, 1956, 119). Словник української мови в 11 томах
- борг — рос. долг грошова сума, взята у борг на конкретно визначений термін за певними борговими зобов'язаннями щодо сплати за боргові послуги і з гарантіями на обов'язкове повернення. Eкономічна енциклопедія
- борг — Борг, -гу м. Кредитъ, долгъ. Борг умер, зачекай не жиє́: хто не має грошей, най не п'є. Ном. № 10615. боргом. Въ долгъ. Боргом мені жид дасть тютюну. Камен. у. на борг брати = набір брати. Бо вже на борг хлоп не хочет горілоньку брати. Гол. ІІІ. 212. Словник української мови Грінченка