Хотин

Хоти́н

іменник чоловічого роду

місто в Україні

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Хотин — М. у Чернівецькій обл., райцентр, на правому березі Дністра; 12,3 тис. мшк.; фабрика художніх виробів, підприємства з виготовлення сиру й вина; музей; фортеця XII-XVIII ст. Заснований у VIII ст., у X-XI ст. Універсальний словник-енциклопедія
  2. Хотин — Хоти́н, -на́, в -ні́ (м.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)