Хотин

М. у Чернівецькій обл., райцентр, на правому березі Дністра; 12,3 тис. мшк.; фабрика художніх виробів, підприємства з виготовлення сиру й вина; музей; фортеця XII-XVIII ст. Заснований у VIII ст., у X-XI ст. у складі Київської Русі, у XII — Галицько-Волинського князівства; м. з XIV ст.; на межі XV-XVI потрапив у залежність від Османської імперії, з 1621 у складі Молдавського князівства; за Бухарестським мирним договором 1812 відійшов до Рос. імперії; 1918-40 румунська окупація, 1919 Хотинське повстання; з 1940 (1941-44 нім. окупація) у складі України.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Хотин — Хоти́н іменник чоловічого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Хотин — Хоти́н, -на́, в -ні́ (м.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)