1. Орфографічний словник української мови

безгучний

безгу́чний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безгучний — Тихий, безшелесний, безгомінний, беззвучний, безшумний. Словник синонімів Караванського
  2. безгучний — -а, -е. Який не подає голосу, звуків, не робить шуму; тихий, беззвучний, безшумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безгучний — БЕЗГУ́ЧНИЙ, а, е. Який не подає голосу, звуків, не робить шуму; беззвучний, безшумний. Ген-ген чорніє ліс зубчастим муром, а туман на нього безгучним тихим морем напливає (Леся Українка); Обгорілі дерева з безгучним зойком здіймали вгору мертві гілки (С. Словник української мови у 20 томах
  4. безгучний — див. безголосий Словник синонімів Вусика
  5. безгучний — БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙ рідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П. Словник синонімів української мови
  6. безгучний — БЕЗГУ́ЧНИЙ, а, е. Який не подає голосу, звуків, не робить шуму; тихий, беззвучний, безшумний. Ген-ген чорніє ліс зубчастим муром, а туман на нього безгучним тихим морем напливає (Л. Укр., І, 1951, 234); Обгорілі дерева з безгучним зойком здіймали вгору мертві гілки (Жур., Вечір.., 1958, 279). Словник української мови в 11 томах