бликнути
бли́кнути
дієслово доконаного виду
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бликнути — -ну, -неш, діал. Однокр. до бликати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бликнути — БЛИ́КНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до бли́кати. Явдоха, сидячи на лаві, тільки бликнула на Кирила очима (Панас Мирний); Перше ніж отець Олександер бликнув на мене й зібрався щось сказати, я вибіг із вівтаря (І. Микитенко); – Ой, як вона бликнула на мене, моя інтелігентна знайома! (О. Бердник). Словник української мови у 20 томах
- бликнути — ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці!... Словник синонімів української мови
- бликнути — БЛИ́КНУТИ, ну, неш, діал. Однокр. до бли́кати. Яадоха, сидячи на лаві, тільки бликнула на Кирила очима (Мирний, III, 1954, 72); Перше ніж отець Олександер бликнув на мене й зібрався щось сказати, я вибіг із вівтаря (Мик., II, 1957, 153). Словник української мови в 11 томах
- бликнути — Бликнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ бликати = блимнути. Бликнув очима на мене скоса та й пішов. Черк. у. Бликнув на жінку і одвернувся до стіни. Мир. Пов. II. 77. Словник української мови Грінченка