бригадник

брига́дник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бригадник — -а, ч., розм. Член бригади (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бригадник — БРИГА́ДНИК, а, ч., розм. Член бригади (у 2 знач.). Більшість бригадників були в своєму робочому одязі (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  3. бригадник — БРИГА́ДНИК, а, ч., розм. Член бригади (в 2 знач.). Більшість бригадників були в своєму робочому одязі (Донч., II, 1956, 167). Словник української мови в 11 томах