біляк

Значення в інших словниках

1. біляк — -а, ч. 1》 Заєць, що має біле хутро. || розм., рідко. Тварина білої масті, птах з білим оперенням. 2》 бот. Білий гриб. 3》 іст., зневажл. Білогвардієць. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. біляк — БІЛЯ́К, а́, ч. 1. Ссавець роду зайців, широко розповсюджений на півночі Європи і Азії. До групи, що під загрозою зникнення, віднесено зайця-біляка (із журн.). 2. Тварина білої масті, птах з білим оперенням. Словник української мови у 20 томах
3. біляк — У, ч., див. білка 1. По врубався в тєму апарата, коли на нього біляк напав. Його висадило на ізмєну, тіпа він сам сидить у тому столі і не може в'їхати (Ю. Іздрик). Словник сучасного українського сленгу
4. біляк — див. білий Словник синонімів Вусика
5. біляк — БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл. Словник синонімів української мови
6. біляк — БІЛЯ́К, а, ч. 1. Заєць, що має біле хутро. Заєць-біляк на зиму змінює шерсть; // розм., рідко. Тварина білої масті, птах з білим оперенням. На ставі пишно Лебідь плив, А Гуси сірії край його поринали. "Хіба оцей біляк вас з глузду звів?... Словник української мови в 11 томах
7. біляк — Біляк, -ка м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. Греб. 362. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... Словник української мови Грінченка