1. Орфографічний словник української мови

важілець

ва́жілець

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важілець — -льця, ч. Зменш. до важіль 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. важілець — ВАЖІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. Зменш. до ва́жіль 1. Розглядав [дід Ялисей] блискучий лак, плоский нікельований важілець і прицмокував язиком: – Хитрі речі навчилися робити... (М. Словник української мови у 20 томах
  3. важілець — ВАЖІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. Зменш. до ва́жіль 1. Розглядав [дід Ялисей] блискучий лак, плоский нікельований важілець і прицмокував язиком: — Хитрі речі навчилися робити… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 125). Словник української мови в 11 томах