1. Словник української мови в 11 томах

важілець

ВАЖІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. Зменш. до ва́жіль 1.

Розглядав [дід Ялисей] блискучий лак, плоский нікельований важілець і прицмокував язиком: — Хитрі речі навчилися робити… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 125).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важілець — ва́жілець іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. важілець — -льця, ч. Зменш. до важіль 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. важілець — ВАЖІЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. Зменш. до ва́жіль 1. Розглядав [дід Ялисей] блискучий лак, плоский нікельований важілець і прицмокував язиком: – Хитрі речі навчилися робити... (М. Словник української мови у 20 томах