вверх

Значення в інших словниках

1. вверх — ВВЕРХ (УВЕРХ) – В (У) ВЕРХ Вверх (уверх), присл. Те саме, що вгору. Щось лізе вверх по стовбуру (Т.Шевченко); Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно (С.Васильченко). В (у) верх, ім. з прийм. Гетьман зупинився. Літературне слововживання
2. вверх — (уверх), присл. 1》 За напрямком угору, догори; прот. вниз. || До верхньої частини чогось. Вверх ногами (дриґом, дном) — те саме, що Догори ногами (дриґом, дном) (див. догори). 2》 За напрямком до верхів'я, витоку річки. 3》 Від нижчих до вищих звуків, нот. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вверх — ВВЕРХ (УВЕ́РХ), присл., рідко. Те саме, що вго́ру. Дивляться – мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Т. Шевченко); Сніжини підлітають до вікон і спиняються, мов шукаючи входу в житло, але, не відкривши, покружляють, поколиваються... Словник української мови у 20 томах
4. вверх — переверта́ти / переверну́ти догори́ дном (нога́ми, ко́ренем) кого, що. 1. Учиняти безладдя, хаос, розгардіяш. З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (В. Фразеологічний словник української мови
5. вверх — ВГО́РУ (УГО́РУ) (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ВВИСЬ (УВИ́СЬ) поет. рідко, ВІ́РА спец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. Словник синонімів української мови
6. вверх — ВВЕРХ (УВЕ́РХ), присл. 1. За напрямком угору, догори; протилежне вниз. Піднімав [Мемет] лице вверх, до плоскої покрівлі (Коцюб., І, 1955, 394); А там ставши, знов драбину Вверх підтяг [Млака] (Фр., XIII, 1954, 251); // До верхньої частини чогось. Словник української мови в 11 томах