вверх
ВВЕРХ (УВЕ́РХ), присл.
1. За напрямком угору, догори; протилежне вниз.
Піднімав [Мемет] лице вверх, до плоскої покрівлі (Коцюб., І, 1955, 394);
А там ставши, знов драбину Вверх підтяг [Млака] (Фр., XIII, 1954, 251);
// До верхньої частини чогось.
Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Шевч., І, 1951, 6);
На обличчі Пігловського знизу вверх забігали лихі темні тіні (Стельмах, Хліб.., 1959, 93).
◊ Вверх нога́ми (дном) — те саме, що Догори́ нога́ми (дном) ( див. догори́).
Я всіх поставлю вверх ногами (Котл., І, 1952, 179);
Хоч би увесь світ з людьми вверх дном перевернувся, тільки б їм було добре (Стор., І, 1957, 127).
2. За напрямком до верхів’я, витоку річки.
Рядом з Шевченковою горою, на північ вверх по Дніпру, стоїть зовсім гола гора (Н.-Лев., II, 1956, 382).
3. Від нижчих до вищих звуків, нот.
Саїд Алі задумливо пройшовся по клавішах уверх, неначе розминаючи пальці (Ле, Міжгір’я, 1953, 60).
Значення в інших словниках
- вверх — вверх прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вверх — ВВЕРХ (УВЕРХ) – В (У) ВЕРХ Вверх (уверх), присл. Те саме, що вгору. Щось лізе вверх по стовбуру (Т.Шевченко); Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно (С.Васильченко). В (у) верх, ім. з прийм. Гетьман зупинився. Літературне слововживання
- вверх — (уверх), присл. 1》 За напрямком угору, догори; прот. вниз. || До верхньої частини чогось. Вверх ногами (дриґом, дном) — те саме, що Догори ногами (дриґом, дном) (див. догори). 2》 За напрямком до верхів'я, витоку річки. 3》 Від нижчих до вищих звуків, нот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вверх — ВВЕРХ (УВЕ́РХ), присл., рідко. Те саме, що вго́ру. Дивляться – мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю (Т. Шевченко); Сніжини підлітають до вікон і спиняються, мов шукаючи входу в житло, але, не відкривши, покружляють, поколиваються... Словник української мови у 20 томах
- вверх — переверта́ти / переверну́ти догори́ дном (нога́ми, ко́ренем) кого, що. 1. Учиняти безладдя, хаос, розгардіяш. З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (В. Фразеологічний словник української мови
- вверх — ВГО́РУ (УГО́РУ) (за напрямком від землі у висоту), ДОГОРИ́, НАВЕ́РХ, ВВЕРХ (УВЕ́РХ) рідко, ВВИСЬ (УВИ́СЬ) поет. рідко, ВІ́РА спец. (команда для підіймання вантажу). Дим ішов просто вгору до самих хмар (І. Нечуй-Левицький); Налетять горобці та й.. Словник синонімів української мови