верло

верло́

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верло — -а, с. Дишель кінного приводу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. верло — ВЕРЛО́, а́, с. Дишель кінного привода. А там.., коло верла, саме лежали старі жорна (Т. Осьмачка). Словник української мови у 20 томах
  3. верло — див. горло Словник синонімів Вусика
  4. верло — Верло́, звичайно ви́рло, -ла, -лу; ви́рла, ви́рел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. верло — ВЕРЛО́, а́, с. Дишель кінного приводу. Словник української мови в 11 томах
  6. верло — Верло, -ла с. Рычагъ, къ которому припрягаютъ лошадей для приведенія въ дѣйствіе привода. Словник української мови Грінченка