1. Словник української мови у 20 томах

верло

ВЕРЛО́, а́, с.

Дишель кінного привода.

А там.., коло верла, саме лежали старі жорна (Т. Осьмачка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верло — верло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. верло — -а, с. Дишель кінного приводу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. верло — див. горло Словник синонімів Вусика
  4. верло — Верло́, звичайно ви́рло, -ла, -лу; ви́рла, ви́рел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. верло — ВЕРЛО́, а́, с. Дишель кінного приводу. Словник української мови в 11 томах
  6. верло — Верло, -ла с. Рычагъ, къ которому припрягаютъ лошадей для приведенія въ дѣйствіе привода. Словник української мови Грінченка