1. Орфографічний словник української мови

викання

ви́кання

іменник середнього роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викання — -я, с., розм. Дія за знач. викати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. викання — ВИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ви́кати. Чимало дивував [Гриць] їх тим виканням (Панас Мирний); Лодиженко перебив Щапова: – Терпіти не можу отого холодного викання у вас з Саїдом! (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  3. викання — ВИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ви́кати. Чимало дивував [Гриць] їх тим виканням (Мирний, III, 1954, 189); Лодиженко перебив Щапова: — Терпіти не можу отого холодного викання у вас з Саїдом! (Ле, Міжгір’я, 1953, 544). Словник української мови в 11 томах