виманювання

вима́нювання

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виманювання — -я, с. Дія за знач. виманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. виманювання — ВИМА́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вима́нювати. Прокуратура порушила справу стосовно чиновника за виманювання грошей у приватного підприємця (з газ.); Для виманювання зі схованок вовків або диких качок мисливці вдавалися до відтворення власним голосом вовчого виття чи качиного крякання (з Інтернету). Словник української мови у 20 томах
  3. виманювання — ВИМА́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вима́нювати. Словник української мови в 11 томах