1. Словник української мови у 20 томах

виманювання

ВИМА́НЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. вима́нювати.

Прокуратура порушила справу стосовно чиновника за виманювання грошей у приватного підприємця (з газ.);

Для виманювання зі схованок вовків або диких качок мисливці вдавалися до відтворення власним голосом вовчого виття чи качиного крякання (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виманювання — вима́нювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. виманювання — -я, с. Дія за знач. виманювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виманювання — ВИМА́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. вима́нювати. Словник української мови в 11 томах