виманювати
ВИМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАНИТИ, ню, ниш, док.
1. що. Здобувати, отримувати що-небудь хитрощами, обманом.
Крайнюк забавляє онука, виманює в нього картуза й кортика і кладе їх на місце (В. Кучер);
Виманив [Данило] у старої трохи грошей і одного ранку зник, наче крізь землю провалився (Грицько Григоренко).
2. кого, що і без прям. дод. Викликати звідкись, заохочувати вийти, підманюючи або приваблюючи чимсь.
– Знаєш, – сказав нарешті, – він [ворожий снайпер] сидить не в хмизі .. Треба виманювати (Ю. Яновський);
Лагідна вечірня пора і давноочікуваний сніг виманили на вулицю трохи не всіх мешканців міста (Ірина Вільде).
◇ (1) І калаче́м не ви́манити кого – не можна вигнати, переконати кого-небудь піти звідкись.
У могилу і дубцем не заженеш, а з могили і калачем не виманиш (народний жарт);
– Зараз його й калачем не виманите звідси, коли прийшов на своє озеро (М. Сиротюк);
– Бач, яка стала домувальниця, – говорили про неї, – то, було, ніколи дома не сидить, а тепер і калачем її не виманиш із дому (із журн.).
Значення в інших словниках
- виманювати — (запрошувати когось зі середини чогось) винаджувати, викликати, (досягати чогось за допомогою хитрощів) витягати, розм. видурювати. Словник синонімів Полюги
- виманювати — вима́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виманювати — -юю, -юєш, недок., виманити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Здобувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів. 2》 Викликати звідкись, заохочувати вийти, підманюючи або приваблюючи чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виманювати — Видурювати, видурити, повидурювати, здурювати, здурити, поздурювати, обдурювати, обдурити, пообдурювати, вимантачувати, вимантачити, повимантачувати, натягувати, натягати, натягнути, понатягувати, понатягати Словник чужослів Павло Штепа
- виманювати — див. обманювати; просити Словник синонімів Вусика
- виманювати — ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько.. Словник синонімів української мови
- виманювати — ВИМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Здобувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів. Крайнюк забавляє онука, виманює в нього картуза й кортика і кладе їх на місце (Кучер, Голод, 1961, 40)... Словник української мови в 11 томах
- виманювати — Виманювати, -нюю, -єш сов. в. виманити, -ню, -ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491. Словник української мови Грінченка