1. Орфографічний словник української мови

випадком

ви́па́дком 1

прислівник

незмінювана словникова одиниця

рідко

випа́дком 2

вставне слово

незмінювана словникова одиниця

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випадком — присл., рідко. Те саме, що випадково. || у знач. вставн. сл., звичайно із запереченням не, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. випадком — ВИ́ПА́ДКОМ, присл., розм. Те саме, що випадко́во. Його самого сливе що не видати стало, хіба випадком стрінеться та зійдеться з товариством, блідий та мовчущий (Марко Вовчок); Зостались-но випадком дві тополі, Мов свідки ті пережитої долі (М. Словник української мови у 20 томах
  3. випадком — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О. Словник синонімів української мови
  4. випадком — ВИПА́ДКОМ, присл., рідко. Те саме, що випадко́во. Його самого сливе що не видати стало, хіба випадком стрінеться та зійдеться з товариством., блідий та мовчущий (Вовчок, І, 1955, 347); Зостались-но випадком дві тополі, Мов свідки ті пережитої долі (Стар. Словник української мови в 11 томах